Ви знаходитеся: Домашня Методика обстеження Логопедична класифікація причин затримки мовлення дитини.

Логопедична класифікація причин затримки мовлення дитини.

Логопед обстежує

argaiv1267

Існують різні причини, що можуть викликати проблеми у мовленнєвому розвитку малюка. Основні з них поділяються на:

  • фізіологічні — недостатньо розвинений нервово-м'язовий апарат. Дитячий мозок повільно і нечітко диференціює рухи артикуляційного апарату, слабо розвинені органи, що сприймають і відтворюють звуки мовлення;
  • психологічні — недостатньо розвинені фонематичний слух (дитина не розрізняє подібні звуки), слухова пам'ять (дитина не утримує у пам'яті норму звучання звуків), нестійка слухова увага (один і той самий звук дитина відтворює щоразу інакше);
  • соціальні — постійна присутність у близькому оточенні людей, які мають вади мовлення і педагогічна занедбаність.

Основними вадами, які більшою мірою спричиняють затримку мовленнєвого розвитку дитини є вади та розлади мовлення, що можуть виникнути у різні періоди раннього дитинства і позначитися на подальшому інтелектуальному та комунікативному розвитку, а також такі, які призводять до руйнації особистості, соціальної незрілості.

Фізіолгічні та психологічні причини затримки мовленнєвого розвитку дитини включають:

Порушення слуху унеможливлює розвиток слухової уваги до чужого мовлення, а відтак, і його наслідування. Слід зауважити, що гуління, гукання та белькіт є вродженими голосовими реакціями, а не «дитячою розмовою», як здається деяким дорослим. Вони не пов'язані зі слуховою функцією. Гукають і белькочуть навіть тотально глухі діти.
Алалія — одна з найскладніших вад, що характеризується відсутністю мовлення або його системним недорозвитком. Це результат органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в зародковому стані або в ранньому періоді ще до формування мовлення. Дитина з такою вадою позбавлена засобів спілкування, а її поведінка наштовхує дорослих на хибну думку про порушення слуху. Мовлення у такої дитини без допомоги спеціалістів не формується.
Аутизм — ослаблення зв'язків з реальністю, що проявляється у небажанні вступати у контакт навіть з найближчим оточенням — батьками та членами сім'ї, зосередженості на собі, відсутності інтересу до навколишнього світу. Найяскравіші події не викликають емоційного та мовленнєвого відгуку. Вивести дитину з такого стану надзвичайно важко. Вона потребує допомоги спеціалістів.

Найбільш поширеною соціальною причиною затримки мовленнєвого розвитку малюка є педагогічна занедбаність. Ситуації, що призводять до цього, можуть дуже різнитися. Тому, щоб допомогти дитині, необхідно чітко визначити причину (або причини) тривалого мовчання та дібрати відповідні способи її усунення. Розглянемо деякі з характерних, які дійсно можуть негативно впливати на затримку розвитку активного мовлення малюка.

Причина перша — домінування процесу слухання чужого мовлення пригнічує процес активної мовленнєвої діяльності малюка. Дитина здатна показати, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, виконати інструкції, вказівки дорослих. Дорослий очікує появи перших слів, покладаючись на те, що дитина їх розуміє, і не створює ситуації активного мовленнєво ? предметного співробітництва, вважаючи це зайвим: мовляв, якщо дитина активна в інших життєвих проявах, з цікавістю і розумінням слухає дорослого, то врешті решт вона заговорить. Це ситуація затримує розвиток активного мовлення малюка, проте, найімовірніше, дійсно, таки станеться «прорив» мовленнєвої активності.

Причина друга — етап засвоєння дитиною слів-назв тривалий час залишається у незмінному стані. Дорослі називають предмети та об'єкти, що викликають дитячий інтерес, але не пояснюють їхніх властивостей, не показують, як з ними можна діяти. Методи розповідання, бесіди, читання літературних творів, спільні ігри не домінують у спілкуванні з дитиною.

Причина третя — батьки вважають, що прояви любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток, і вживають слова-пестощі на означення свого ставлення до дитини протягом перших років життя, тоді як емоційне спілкування, як вид діяльності, має домінувати лише з немовлятами.

Причина четверта — маніпулятивна діяльність підміняє комунікативну. Великий арсенал іграшок, що постійно поповнюється, захоплює дитину. Вона задовольняється маніпулюванням з ними, проявляючи звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що дитина вже здатна сама себе забавити, не набридаючи їм, а зі звука неминуче вийде слово.

Причина п'ята — відсутність відповідного зразка для наслідування. Виникнення «дитячих» слів є процесом закономірним. Маленька дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого, бо м'язи артикуляційного апарату не досить розвинені. Це призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий варіант слова викликає розчулення, здивування, захоплення дорослих, і вони, щоб подовжити свій емоційний стан чи викликати подібний у знайомих, родичів, вживають те саме слово й у своєму мовленні. Як наслідок дитина чує спотворений зразок для наслідування, і тому у неї не виникає потреба удосконалювати власне мовлення.

Причина шоста — необхідність докладати мовленнєві зусилля не актуалізується. Зчитуючи жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють їх і миттєво задовольняють потреби, що виникли. Якщо така дитина змушена тимчасово перебувати з іншими дорослими, вона, відчуває себе безпорадною, зазнає емоційного дискомфорту, що спричиняє роздратування, плаксивість, пригніченість.

Причина сьома — дорослі не надають спілкуванню з дитиною відповідного значення, а здійснюють, переважно, догляд за нею. Голосові реакції дитини залишають без уваги і без відповіді, не стимулюють їх повторення та розвиток. Збідненість мовленнєвого простору є перепоною до мовленнєвого зростання, адже дитина може навчитися говорити, лише наслідуючи мовлення дорослих.

Означені причини і спричиняють таке явище, як педагогічна занедбаність, проте підлягають корекції.
Мовленнєвий розвиток дитини — це складова і показник загального психічного розвитку, зокрема інтелектуального та емоційного. Відхилення, вади, розлади мовлення, що можуть виникнути у різні періоди раннього дитинства, позначаються на подальшому інтелектуальному та комунікативному розвитку, призводять до руйнації особистості, соціальної незрілості.